Громадські простори
Пішохідна інфраструктура
Вулична реклама
Вулична торгівля
Туристична привабливість
Розвиток громадських просторів має стати важливим пріоритетом міської політики. Громадські простори — це площі, вулиці, парки, пішохідні алеї, сквери, набережні, майданчики та усі інші відкриті міські простори, які городяни використовують для прогулянок, відпочинку, зустрічей та спілкування. Це ті місця, де люди відчувають зв’язок з містом та іншими людьми. Проводити час на вулиці має бути так само комфортно, як і вдома.
Якісний громадський простір можна описати як доступний, комфортний, захищений і цікавий для проведення часу для різних людей.
Під доступністю мається на увазі те, що громадський простір зручно розташований і туди легко потрапити (це означає безбар’єрне середовище і близькість зупинок громадського транспорту). Під захищеністю розуміється захист від автомобілів, сонця, вітру, шуму пилу та злочинності (наприклад, завдяки хорошому освітленню та завдяки присутності людей у громадських місцях). Комфорт створюється завдяки благоустрою пішохідних доріжок, місць для сидіння, підтриманню чистоти тощо. Цікавим простір роблять різні види приємних активностей, такі як спілкування в кафе, заняття на спортивному майданчику чи просто споглядання гарного виду на лавці в парку.
Громадський простір має сприяти соціалізації городян, реалізації принципів самоврядування, самоорганізації та суспільної відповідальності громадян.
ПРИКЛАД: Зараз за громадський простір відповідають різні структури, у яких різні цілі.
Наприклад, за пішохідні переходи, тротуари й зупинки транспорту відповідають три різні
комунальні підприємства. А з точки зору користувача це єдиний простір і його елементи мають працювати на одну мету.
ПРИКЛАД: Проведення громадських обговорень перед розробкою проектів та після неї,
створення наглядових рад з управління громадськими просторами у складі представників
територіальних громад та загальноміського експертного середовища.
ПРИКЛАД: ПРИКЛАД: Парки мають надавати можливість для дозвілля людей різного віку, а набережні можуть бути обладнані одночасно для прогулянок, відпочинку в кафе, спорту, пляжного відпочинку, риболовлі тощо.
ПРИКЛАД: Встановлення лавок на Софійській та Михайлівській площах (замість припаркованих авто) зробить ці площі більш привабливими і живими.
ПРИКЛАД: Створення та впорядкування громадських просторів на вулицях Хрещатик, Інститутська, Сагайдачного, Верхній і Нижній Вал, Майдані Незалежності, Софіївській, Михайлівській та Контрактовій площах, у парках на схилах Дніпра. Розробити проекти часткової пішоходизації цих вулиць.
ПРИКЛАД: В першу чергу це стосується небережної Подолу як єдиного центрального району, що безпосередньо виходить на берег, а також Русанівської набережної. Також важливими є проекти ревіталізації промзон на берегах Дніпра.
Громадські простори мають бути зручними для пішоходів. Слід зважати на те, що велика кількість людей є маломобільними: це вагітні жінки, літні особи, батьки з дитячими колясками, діти, люди з обмеженими фізичними можливостями, з важкими валізами/візками. Мало хто знає, але сьогодні в Києві майже половина населення є маломобільними.
ПРИКЛАД: Організація наземних переходів на перехрестях, що зараз регулюються світлофорами, але не мають наземних переходів: площа Перемоги, вулиці Хрещатик, Богдана Хмельницького. Організація наземних переходів на примиканнях другорядних малозавантажених вулиць до магістралей: проспект Перемоги, вулиця Борщагівська.
ПРИКЛАД: Пішохідні переходи на таких вулицях мають бути виключно регульованими. При наявності трьох і більше смуг руху в одному напрямку наземні переходи повинні мати острівець безпеки посередині.
ПРИКЛАД: На вузьких тротуарах має бути достатньо ширини для того, аби ними могла рухатися людина на візку або з дитячою коляскою. Стовпчики не лише унеможливлюють паркування, а й створюють відчуття захищеності від автомобілів.
ПРИКЛАД: зниження бордюрного каменю або підвищення дорожного полотна на рівень тротуара, зменшення довжини переходу за рахунок “кишень” для парковочної смуги, використання острівців безпеки.
ПРИКЛАД: встановлення дороговказів для МГН, встановлення (або ремонт) підйомників в місцях підземних переходів, влаштування пандусів в громадських та житлових спорудах, прокладення спеціальних тактильних смуг для незрячих людей, підйом зупинкових платформ до рівня підлоги транспорту, заміна транспорту на низькопідлоговий.
В Києві аномально багато реклами. Вона робить міське середовище менш привабливим для мешканців і туристів. Вивіски різного стилю, невпорядкована реклама у великій кількості, кіоски, торгівльні намети створюють значний візуальний шум. Така ситуація погано впливає на сприйняття міського середовища, затуляє фасади будівель, зменшує туристичну привабливість міста. Такої візуальної засміченості немає в жодному європейському місті.
ПРИКЛАД: Заборонити у центрі білборди, лайтпостери на високих опорах, банери-розтяжки над вулицями, фасадну рекламу, рекламу на дорожніх вказівниках. Залишити тільки невелику кількість сітілайтів висотою до 2м.
ПРИКЛАД: Встановити обмеження щільністі, наприклад, білборди не ближче 100 м один від одного. Обмежити кількість рекламних щитів вздовж автодоріг та біля перехресть. Насправді, обмеження по щильності вже затвердженні в Порядку розміщення реклами в м. Київ, але цей порядок порушується.
ПРИКЛАД: Суворий контроль за впливом на зовнішній вигляд будівель вивісок, засклення балконів і мансард, супутникових антен-«тарілок», кондиціонерів тощо.
ПРИКЛАД: Заборонити рекламу на рухомому складі громадського транспорту, брендування станцій метрополітену, зменшити на 50% кількість реклами у вагонах метро. Поновити роботу відеомоніторів, що виконують не лише рекламну, а й інформаційну функцію.
Торгівля у міському просторі – нові можливості, а не нові перешкоди. Розвиток всіх форм вуличної торгівлі має сприяти формуванню комфортних публічних просторів та зростанню доходів малого бізнесу.
В Києві дуже багато кіосків і торгових наметів, які псують вигляд міста, роблять некомфортними пішохідні зони і є джерелом сміття на вулицях.
ПРИКЛАД: Від хаотичної забудови МАФами мають бути в першу чергу звільнені території біля станцій метро та великих зупинок громадського транспорту.
ПРИКЛАД: Заклади торгівлі та послуг на першому поверсі здатні оживити міське середовище в житлових масивах забудови радянських часів.
ПРИКЛАД: Спорудження торговельних комплексів на місці Шулявського ринку, розвиток комфортного комплексу «Даринок» на противагу маловпорядкованому ринку «Троєщина».
ПРИКЛАД: Розміщені поза торговельним закладом холодильники фактично є привласненням громадської території міста, нерідко вони створюють перешкоди для руху пішоходів.
ПРИКЛАД: Створення мікроринків всередині великих житлових кварталів на порожніх територіях. Організація соціальними працівниками та волонтерами навігації для приїжджих селян, аби вони могли дізнатися про такі ринки.
ПРИКЛАД: Хаотичність пересувної та сезонної торгівлі знижує якість громадських просторів, створює перешкоди для руху пішоходів.
ПРИКЛАД: Стихійна торгівля з великих столів, особливо промисловими товарами, є яскравим проявом корупції з боку правоохоронних органів.
У місті мають бути всі необхідні умови як для перебування організованих туристичних груп, так і самостійного відвідання з метою відпочинку, оздоровлення, ознайомлення з культурно-історичною спадщиною тощо.
ПРИКЛАД: На картах, веб-сервісах, вуличних вказівниках мають бути позначені як об’єкти туристичного інтересу (пам’ятки, парки тощо), так і об’єкти туристичної необхідності (готелі, заклади харчування, громадські вбиральні, різноманітні інформаційні та культурні центри).
ПРИКЛАД: В інформаційних центрах має бути вся необхідна інформація про Київ (карти, туристичні довідники, інформація про готелі, прокат велоспедів і авто, доступ в інтернет тощо), також там має розпочинатися декілька пішохідних та велосипедних туристичних маршрутів.
ПРИКЛАД: Організація автобусного маршруту Вокзал-Поділ-Лавра-Хрещатик, відродження історичного трамвайного маршруту Хрещатик-Поділ у режимі вихідного дня.
ПРИКЛАД: Організація стоянок туристичних автобусів біля Софійського собору, Лаври, Андріївського узвозу тощо.
ПРИКЛАД: Інформаційні щити мають бути встановлені біля літописних пагорбів, на найбільш знакових будівлях, у місцях, де відбувалися важливі історичні події.